Цитата: |
Певним творчим здобутком можуть похвалитися украïнськi церковнi писменники, якi продовжили добрi традицiï Киïвськоï Русi. Це пояснюється двома причинами. По-перше, боротьбою проти спроб московських великих князiв перенести киïвську митрополiю на Пiвнiч, тобто вийти з-пiд юрисдикцiï киïвських митрополiтiв. По-друге, спробамми церковноï унiï мiж православ'ям i католицизмом. У 1328 р. киïвського митрополита було насильно вивезено до Москвы. Вiн и надалi називався киïвським, але з мiсцем перебування у Москвi. Восенi 1396 р. киïвський митрополит Кипрiян Цамбалак, болгарин за походженням, зустрiвся з польским королем Ягайлом, щоб обговорити питання унiï схiднослов'янськоï церкви iз римо-католицькою. Цю справу продожив Григорiй Цамблак, киïвський митрополит злистопада 1415 р. до 1418 р., блискучий проповiдник, автор кiлькох проповiдей i панегiрикiв. <...> У 1458 р. папа римський прислав на киïвського престол унiата Григорiя Булгара. Тодi голова московськоï церкви почав iменувати себе митрополiтом московським i всiєï Русi, незалежним вiд киïвського, а киïвськi митрополити пiсля смертi Григорiя Булгара — киïвськими i всiєï Русi. |