biloshyckiy
Участник
Зарегистрирован: 26.05.2006
Сообщения: 4
|
|
|
|
|
Верховна Рада України,
особисто Народному депутату України п.Тимошенко Ю.В.
Відкритий лист
вул. Грушевського, 5, Київ, 01008
від голови Львівського обласного осередку
Всеукраїнської організації «Путь православних»,
диякона Володимира Білошицького
Адреса: м. Львів, 79019, вул. Мосяжна, буд. 2, кв. 6, тел. дом. (0322) 741801
Шановна Юліє Володимирівно!
Пишу Вам не як голова Львівського обласного осередку Всеукраїнської організації «Путь православних» і не як диякон Української Православної Церкви, а як громадянин України. Тобто пишу, як простий і найменший громадянин, але не зрікаюся при цьому своєї посади і звання, бо знаю Бога, і мене знає Бог. Саме у такій якості пишу, адже вважаю, що найбільшою трагедією нашого часу є факт: греко-католики (не виключно, що першими були у тому римо-католики) із свого Катихизму викинули Другу Заповідь Божу («Не сотвори собі кумира...»), а з Десятої зробили дві, і видають своїм вірним Дев'ять Заповідей Божих за десять, дурячи і обманюючи їх до цього дня. Чим і змушують багатьох йти проти Бога. І хоча православні не вчинили такого ж страшного гріха – формально ця Заповідь Божа має місце у Православному Катехізисі, та все ж таки, мало хто її дотримувався і дотримується. Але саме вказане відношення до Другої Заповіді Божої і породило культ особистості: Маркса, Леніна, Сталіна, Гітлера та інших. І людство за таке відступництво, духовну хворобу та сліпоту заплатило десятки мільйонів загублених людських душ.
Вказане відступництво і в Україні нині зроджує, як це не прикро, (якщо вже не зродило) культ особи Ющенка. І тим більше прикро, що Ви для створення культу особи Ющенка потрудилися немало. Тобто, вільно чи невільно, але згрішили, бо не виконали Другої Заповіді Божої. А це ще гірш, ніж не виконати, шосту по рангу Заповідь Божу – «Не вбий»! Утім, усі люди, котрі взяли участь в Помаранчевій революції повинні покаятися, адже згрішили і не виконали Заповіді Божої «Не вбий», бо через цю революцію не десятки тисяч громадян, а сотні тисяч вимушено і передчасно пішли з життя, адже у суспільстві знову відновився стан шоку: безробіття зросло, епідемії туберкульозу, алкоголізму, наркоманії і СНІДу поширилися, а людей стали до того ж залякувати пташиним грипом. І це при тому, що жодна людина, Слава Богу! – від міфічного грипу не вмерла. Але від туберкульозу та інших епідемій щоденно, без медичної допомоги, вмирають декілька сот людей, і вказані епідемії ширяться майже на 6-7 відсотків щорічно.
І не просто прикро, а катастрофічно для всього людства, що більшість народів світу стали вважати, що не Бог, а вони самі є джерелом влади. І не тільки українці та росіяни, чи німці та євреї «заплатили» за це відступництво багато десятків мільйонів людських життів, а і все людство само собі збудувало Голгофу і зійшло на плаху ХХ століття, і таким чином, мало не добровільно принесло само себе, як жертву, антиподу Христа, своїм кумирам та катам.
Більш того, через вказане відступництво все людство вже давно перейшло грань життя і смерті. І цивілізована Європа першою розпочала вимирати і невідворотно старіти майже півстоліття. А Україна спочатку втрапила у червоно-криваву більшовицьку тюрму народів і систему ГУЛАГів, де виродки – червоні більшовики, під п'ятикутною зорею, цідили кров з людей, як воду. І плили через те відступництво у морі християнської крові і сліз серп і молот, як символи смерті і спотвореного Хреста. А більшовики, комуністи, атеїсти та маргінали виспівували: «Вставай проклятьем заклеймённый...», у своїй абсолютній більшості не усвідомлюючи, що по-шаманськи тим закликають і намагаються визволити з ув'язнення, на свою погибель, сатану – ворога всього людства.
За тим, не встигнувши відбути як слід тюремно-табірне ув'язнення народів, українці знову уявили себе джерелом влади і після Ринкової революції, опинилася Україна у створеній ринковими більшовиками – колишніми комуністами і професійними борцями з розвинутим соціалізмом, демократами і лібералами новій європейській резервації, на зразок Індійської в Америці, для вимирання. І у цій новітній, гуманній, українській і, одночасно європейській резервації, без килимових бомбардувань, ракетних і артилерійських обстрілів, з допомогою псевдоеліти і облудно-фальшивої інформації, і зомбування та розв'язаного тотального фінансово-економічного терору і агресії; і створеного всім тим довготривалого, тринадцятирічного шокового стану суспільства, а також штучно створених епідемій туберкульозу, СНІДу, наркоманії та алкоголізму, розпочали вимирати українці зі швидкістю півтори-дві тисячі душ за кожну добу. Європа, як і під час більшовицьких голодоморів 20-х, 30-х років, робила і робить вигляд, що упритул не бачить нічого лихого у тому. Численні українські політичні партії – мовчать, мов риби, а влада за розбудову соціалістичного табору у новітню українську резервацію для вимирання українського народу присвоює звання героїв України новітнім фарисеям, і наділяє ринковообраних більшовиків пенсійного віку величезними пенсіями за заслуги, земельними угіддями тощо.
І всі українські президенти: Леонід Кравчук, Леонід Кучма і Віктор Ющенко, добряче «потрудилися», щоб витворити небувалі в історії людства «геніальні досягнення» ринкової демократії – без звірств ескадронів смерті, ракетних та артилерійських обстрілів і бомбардувань їм вдалося створити умови для безжального винищення свого власного народу. І винищення – з такою фантастичною швидкістю – півтори-дві тисячі людей за кожну добу! Для чого війна, коли геніальні українські президенти, без особливої напруги, у 6-7-м разів скоротили внутрішній валовий продукт держави, повально зруйнували промисловість і економіку, майже знищили сільське господарство, а більшу половину працездатних людей лишили роботи і засобів для існування, змусили молодь – 7-м мільйонів найбільш активної частини суспільства, мігрувати за кордон у пошуках засобів для виживання?
На міжнародній конференції з актуальних питань кардіології та кардіохірургії, яка відбулася в Одесі осінню 2002-го року відмічалося: «Щогодини 52 українці вмирає від серцево-судинних захворювань. Торік через цю причину з життя пішло, загалом по країні 451735 чоловік» («Голос України», 9 жовтня 2002 р., № 185, с. 15). І вказана ситуація за останні роки, як мені відомо, не змінилася на краще. Більш того, після Оранжевої революції значно погіршилася. Але українські ЗМІ про це мовчать.
Нагадаю, що слово «шок» перекладається з англійської як «потужний удар». Отже, шокова терапія – ряд потужних ударів по українцях для їх винищення. І питання тільки у тому, скільки відсотків населення заплановано знищити.
Якщо злий геній червоних більшовиків Ленін відверто конфісковував продовольство у селян для придушення будь-якого їх опору і винищення цілих регіонів України і Росії, що не приймали масового (колективного) антихриста, адже яке збройне повстання може бути у голодних людей, коли через 5-6-ть діб чоловік і зброї у руках тримати не спроможний? – результат фантастичний – ніякого опору червоним більшовикам не було у голодуючих регіонах! Та його уславлений учень – перевершив свого вчителя – головний ідеолог червоного ленінізму-більшовизму в Україні і по сумісництву перший Президент України Леонід Кравчук конфіскував еквівалент продовольства – гроші. Конфіскував заощадження усіх громадян, а це майже 100 мільярдів доларів США, і ці гроші були внутрішніми інвестиціями українського народу в економіку своєї країни. Ось чому, при таких великих інвестиціях, усі підприємства працювали і всі, хто бажав, включаючи пенсіонерів, мали роботу. І в Україні у 1990-му році, тобто до Ринкової революції працювало майже 28 мільйонів працівників!
Результат конфіскації заощаджених грошей населення України виявився, як і у Леніна, понад сподівання: ніякої протидії, жодного повстанні чи будь-якого опору ринковим більшовикам! Населення втрапило у шоковий стан і почало вимирати, а Галицька маргінальна еліта заверещала: «Потерпім, потрібен час, нині воля є у нас!». Київська еліта тихенько підспівувала галичанам. І як оплату за цей вереск, спів і підспівування, за цю сатанинську послугу, послугу перефарбованим нашвидкуруч у синьо-жовтий колір, раніше червоним – Кравчуку і компанії з ним ринкових більшовиків-комуністів, та професійних борців з комунізмом і демократів; отримали вожді цих еліт та близькі до них люди право на отримання багатомільйонних кредитів.
Тобто саме Президентом Кравчуком було якби узаконене право на розкрадання державного майна у вигляді грошей для ринковообраних. Тоді ринковообрані більшовики отримали право на кредити від держави під 3 відсотки річних. І кожен з них брав багатомільйонний кредит у держави, а потім, дякуючи інфляції у сотні і тисячі відсотків, повертав державі лише декілька тисяч карбованців. Затим ці нові більшовики брали наступні кредити і збагачувалися таким чином неймовірно!
Істинно: жахлива таємниця беззаконня – людей знову було пограбовано вже не червоними, а ринковообраними більшовиками і без суду більша частина Українського народу була «засуджена», хто на страшні поневіряння, а дехто і на приховану від світової громадськості передчасну, але невідворотну смерть.
Та геніальний більшовик Леонід Кравчук не заспокоївся тим, що знищив внутрішні інвестиції у вітчизняну економіку. Добре знаючи основні положення марксизму, він вводить 28-ми відсотковий податок на додану вартість, щоб тим зробити українську економіку, яка була до того ефективною, неконкурентоспроможною і практично неефективною. І вирішує також головне кадрове питання ринкової демократії, так мовити, щоб довести діло Леніна до свого логічного кінця. Щоб винищити якомога більше число людей. І не тільки працю людей перетворити на товар, а щоб і самих людей перетворити на новий товар – рабів і лишити їх свободи, тобто створити більш досконалу систему конфіскації людської праці, як у червоних більшовиків, і перетворити українців у нових рабів (адже вчитель Леніна, а значить і Кравчука, Карл Маркс називав українців «етнічним сміттям», чому ж із «сміття» не витворити рабів собі?) кінця другого тисячоліття для нових рабовласників – ринковообраних більшовиків (нехай заховаються усі червонообрані більшовики, їм таке і не снилось – вони конфісковували працю людей, але потім її перерозподіляли, лишаючи собі ласі, більші і кращі частки людської праці, так що комуністи кінця 80-х і початку 90-х років нині видаються, у порівнянні до ринковообраних більшовиків і демократів, справжніми джентльменами) та золотого мільярду: віднаходить не менш геніальних, ніж сам, учнів – Леоніда Кучму і Віктора Ющенка та ставить їх на ключові посади.
За другого Президента України Леоніда Кучму говорити не буду, Ви, образно кажучи, будучи його «дочкою», багаторазово показували йому дулю у своїй кишені і не одноразово скандували: «Геть Кучму!», більш того, вчинили навіть щось дуже подібне до спроби справжнього імпічменту.
Але скажу за третього – «всенародного», обраного третиною виборців, Майданом, Вами і «праведним» судом Президента Віктора Ющенка. Котрий Вас, не виключено, на відміну від значної кількості оранжевих виборців, чомусь не любить, через що і зняв з посади Прем'єр-міністра. Як то кажуть: любов сліпа, обрати можна, перепрошую – полюбити можна і Віктора Ющенка! Тим більше, що його дійсно люблять мільйони українських виборців, переважно галичан та іже з ними киян.
До слова, улюбленого Вами Леоніда Кучму, котрий не виконав жодної своєї обіцянки, окрім антиросійських, полюбили і обрали на другу каденцію теж галичани. Так, «За Кучму!» проголосувало тоді: 91,59% виборців Львівської області, 92,3% Івано-Франківської, 92,17% Тернопільської областей. Незабаром після чого дружно усі горлали: «Геть Кучму!», але на вказаний лемент останній не звертав і найменшої уваги, більше переймаючись примноженням багатомільярдних капіталів зятя та дочки, не обділяючи подібною увагою і інших членів своєї сім'ї.
І хоча, член Вашої фракції, колишній кандидат у президенти Михайло Бродський у виступі по національному телебаченню 2 вересня 2004 року декілька разів, екзальтовано та імпульсивно, наголосив, що «наближені до Леоніда Даниловича 10 сімей володіють 80% національного багатства». І кожна з них пов'язана з президентом, мовляв, має власний потужний банк. І при цьому гроші надає в кредит вітчизняному виробнику під дуже високий відсоток, коли в Європі банки дають під 3% річних. Але, як кажуть, віз і нині там, а після приходу до влади усі Ви враз забули за Леоніда Кучму, як і за дорожчі, у 5-7 разів, як в Європі кредити!
Парадокс: коли нічого не могли вдіяти Кучмі, горлали – «Геть Кучму!», а коли він став досяжний, щоб хоч, не те, щоб судити його як військового злочинця винного у геноциді, а щоб хоч якось спитати за вчинені злочини – зась! Враз забули за все вчинене Кучмою! Забули навіть про його існування! – така собі несподівана помаранчева (?) втрата пам'яті. Чи може кандидатом від Кучми на президентських виборах, перепрошую, перегонах був не Віктор Янукович, а Віктор Ющенко; котрий і дотримується даних Леоніду Даниловичу обіцянок недоторканості попередніх українських президентів?
Та повернуся до Вашого обранця, Віктора Андрійовича, котрий на посаді Головного Банкіра України, моторно розпочав втілювати геніальний план Леоніда Кравчука по перетворенню України у новітню резервацію для вимирання корінного населення. Котрий зробив все можливе і неможливе для: зупинки і руйнації виробництва та сільського господарства, створення масового безробіття, подальшої конфіскації майна громадян тощо. Віктор Ющенко витончено знецінив, майже у мільйон разів український карбованець, відстрочив мало не на чотири роки введення гривні, чим вилучив гроші з обігу, зробив нульовими обігові кошти підприємств та став надавати вітчизняному виробнику мало не під тисячу відсотків кредити. Тобто зупинив виробництво, адже гроші для економіки, що кров для людини. І коли людина втрачає багато крові – то вмирає або, у кращому випадку, лежить нерухомо, не маючи сили піднятися. Так і економіка, якщо не має грошей в обігу, вона коли і не гине, то лежить...
Знецінення, майже у мільйон разів карбованця, потягло за собою також знецінення і майнових приватизаційних сертифікатів громадян. Сертифікати знецінилися з їх реальної ціни у 54 з половиною тисячі доларів США до 10 гривень 50 копійок, чи як стверджує Виборчий блок «Держава – Трудовий союз», знецінилися майнові сертифікати до 10 доларів США! Тобто, вельмишановний «ліберал» і український «патріот» Віктор Ющенко своїми діями фактично вчинив конфіскацію майна громадян України, і кожен громадянин виявився пограбованим на 54500 доларів! І 2-3 відсотки громадян – ринковообраних більшовиків (ніколи, ні червоні, ні ринкові, ні оранжеві більшовики не були більшістю, бо складали не більше ніж 2 відсотки населення, але завше дурили народ, самі себе називаючи більшістю, тобто більшовиками) присвоїли собі мало не всю загальнонародну власність! Що буде з Віктором Андрійовичем, якщо про вказаний факт дізнаються прості галичани – один Бог знає.
Але далі і того більше! Колишній Головний Банкір України разом зі своїм татком Леонідом Кучмою вчинили справжній Фінансовий чорнобиль, коли прив'язали гривню не до золотого долара, як то слід було зробити, а до паперового, забезпеченого максимально на 12 відсотків реальними цінностями. Через що Україна втратила майже шість середньорічних бюджетів, а усі працівники, включаючи і власників, працювали даремно і безоплатно цілих 6-ть років, але не на Україну, і не на українських олігархів, і навіть не на Сполучені Штати, а на світових виробників паперового долара.
Простіше кажучи: Президент України Леонід Кучма і Головний банкір Віктор Ющенко віддали головну владу в будь-якій країні – грошову владу, і віддали її не Сполученим Штатам, а світовій фінансовій олігархії.
Проти втрати Україною грошової влади особисто я виступив у вересні 1996 року відразу після введення гривні, стверджуючи: якщо так вводити гривню, то краще ввести національну валюту – долар США, провести національний референдум і попроситися у Сполучні Штати Америки окремим Українським штатом («За вільну Україну», 10 вересня 1996 р., с. 3). Тоді це прийняли за чорний гумор, адже жарт тоді сприймається як жарт, коли включає в себе добру частку правди. Втім ринковообрані більшовики добре зрозуміли вказаний «жарт» і про що мова, і чим їм загрожує така моя позиція, тому мої статті більше не друкувала жодна із багатотиражних газет: ні львівські, ні галицькі, ні всеукраїнські газети більше після такого мого «жарту» не давали права сказати слово. Така-то в Україні демократія, і ось яка правда: брехні і зомбуванню – сторінки усіх газет, а правді – один відсоток із ста!
Але і Фінансовий чорнобиль не остання «заслуга» Віктора Андрійовича. Він нічого не зробив, щоб відновити довіру громадян України до Національного банку, як на посаді Головного Банкіра, так і на посаді Президента. Адже тільки за час його президентства, при відновленні довіри у людей, внутрішні інвестиції могли би становити від 15 до 25 мільярдів доларів США! Скільки за ці гроші можна було би створити мільйонів робочих місць, порахуйте самі.
Втім і це ще не усі «заслуги» Віктора Андрійовича перед Україною. Не малою «заслугою» є також факт дорожчих, до цього дня, у 5-7 разів українських кредитів, ніж виробникам надають європейські банки. Так мовити, надає «всенародний» Президент дорожчі у 5-7 разів, як в Європі кредити, щоб вітчизняний виробник не міг піднятися з колін, щоб банкіри жирували, а українці роботи і далі не мали.
За, у тисячу разів менші, ніж вказані вище «заслуги», у будь-якій країні, всі, без винятку, політичні сили вважали би за свій прямий обов’язок, навіть за честь, усунути з посади такого «всенародного» Президента.
Згідно християнських канонів, зло не існує, як дещо само по собі суще, проте є носії зла – злі істоти. А сутність зла полягає лише у відході від Бога, у розриві з Богом, у протистоянні до вірних Богу людей. І, безперечно, Ринкова і Оранжева революції були саме таким розривом з Богом і протистоянням.
Якщо ринковообрані більшовики піднести Тризуб без Хреста, але з витончено втиснутим у Тризуб словом «Воля», то Ви піднесли Хомут-підкову і теж без Хреста. А чия ж воля без Хреста? - майже риторичне запитання. Воля без Хреста – воля антипода Христа!
Дуже шанований греко-католиками митрополит Андрей Шептицький ще у 1941 році попереджав «українських патріотів», що «тризуб без Хреста – символ повороту до поганства» (язичництва) і є «сумною ознакою переваги безбожних течій» у середовищі української «нещасливої» дійсності («Вірую», Львів, № 15 від 9 вересня 2001 р., с. 3). Та українська дійсність нині ще більш нещаслива, як на початку 40-х років. Адже ж відомо: символи діють на підсвідомість людини. Що ж дивного, коли символ волі антиподу Христа лишив український народ волі і свободи, а Кучма, Кравчук і ринковообрані більшовики плювали, сміючись, на будь-які звинувачення карикатурної опозиції? – народ бідкався, плакав і вимирав тихенько але стабільно.
Та Ви, Віктор Андрійович, та інші майданообрані більшовики пішли ще далі від ринковообраних. І піднесли, у свою чергу, замість Хреста і Христа Спасителя, символ новітнього рабства – Підкову-хомут з окличним знаком – рабству «Так!». Потрібно було закріпити досягнення Кравчука-Кучми-Ющенка, більш того, якби узаконити рабське положення українського населення, котре воно отримало у наслідок зречення Христа і Церкви. Адже фальшиві ідеали Майдану – ідеали торговиці («Майдан» – слово хазарське і означає не то площу, не то базар, чи площу і базар разом, тобто торговицю) були піднесені до рівня справжніх християнських ідеалів. І значна частина галичан та українців перейшла у нову язичницьку віру – Майданову віру. Простіше кажучи: Майдан мільйонам оранжевих людей, котрі не усвідомлено зреклися Хреста, замінив Церкву Христову.
І якщо червоний колір у більшовиків символізував помсту і червоні більшовики помстилися християнам, по-сатанинські знищивши десятки мільйонів їх. То, очевидно, оранжевий колір символізує полум'я пекла, в яке вже входить Україна. Адже тільки молодих жінок нині, що займаються проституцією, тільки за кордоном, не менше 600 тисяч душ. І жінка не може «працювати» проституткою, жінка може тільки загинути, будучи повією. За бандитів і злодіїв і згадувати не буду, їх мабуть понад мільйон. І усі вони теж гинуть, дякуючи цій новій порнократії. А ще є наркомани і мільйони алкоголіків, котрі множаться і котрі теж гинуть. «Горе світу від спокус, – говорить Христос, – бо необхідно прийти спокусам, але надто горе тій людині, через котру спокуса приходить» (Мф., 18, 7).
Блаженний Августин (354-430) стверджував: «Якщо влада наказує дещо противне Божій волі, – не слухайте влади. Нам сказано: немає влади, як не від Бога; проте часто забувають, що слідує з цього, а саме: що все від Бога, що виходить добре влаштовано; так дайте нам владу добре влаштовану, і ми їй не будемо опиратися» («Русь перед Вторым пришествием», Житомир, 1995 р., с. 298).
Влада, починаючи від червоних більшовиків, кінчаючи оранжевими більшовиками і наказує, і чинить не по Божій волі. Влада пофарбована не служила і не служить своїм народам, винищуючи їх. І тому влада не повинна бути червоною або коричневою, чи оранжевою. Тобто влада не повинна бути зафарбованою антиподом Христа. Влада повинна бути тільки від Бога!
Саме тому величина податків в Україні не повинна перевищувати однієї десятини людської праці. Адже для утримання державою чиновників цілком достатньо однієї десятини. Бо на тисячу працівників тоді буде 100 чоловік управлінців: чиновників, міністрів, суддів і судових виконавців, захисників-воїнів та інших.
Нагадаю: коли Мелхиседек, цар Салимський, «священик Бога всевишнього» благословив Аврама (він ще тоді не називався Авраам) хлібом і вином, то Аврам віддав на потреби держави «десяту частину із усього» (Бут., 14, 18-20). І на одній десятини людської праці будувалися усі держави древнього світу, котрі поважали традицію Авраама.
Коли ж Іосиф став відбирати в Єгипті дві десятини податку (Бут., 47, 24-26) у власність фараона, тобто держави, увесь єврейський народ втрапив у рабство (Бут., 47, 21). Адже достатньо було всього п'яти неврожайних років, щоб заборгованість перед державою склала розмір річного врожаю, і таку велику заборгованість було не можливо ліквідувати, а було 7 неврожайних років. Тобто заборгованість стала постійною, що і поставило увесь народ у рабське положення. Словом, захотіли рідні брати, найкращого з них – Іосифа, із-за заздрості, зробити рабом, і на якийсь час вдалося їм це зробити. Тобто на невеликий час Іосиф став рабом. Але за тим підніс Бог Іосифа, і він став Прем’єр-міністром в Єгипті, бо все ж таки був найкращим з євреїв, а усіх інших євреїв – братів його і їх нащадків, Бог зробив за підлість рабами.
Іншими словами, податок у дві десятини людської праці лишив увесь єврейський народ свободи, перетворив, раніше вільних людей у рабів. Що ж говорити про Український народ, коли працівники споживають нині лише 27-28 відсотків від виробленого ними же? При комуністах і то споживали понад половину ВВП, адже не могли споживати десятки тисяч танків, тисячі ракет, гармат, військових літаків тощо. Хто ж споживає тепер решту? – риторичне запитання. Але таке «споживання» – не просто аморальне і не справедливе, – це грабунок Українського народу і винищення населення!
Утім, будь-яка влада є від Бога і кожен народ отримує те, що хоче. Але Бог діє через вибраних своїх, і без Його волі не упаде і волосинка з голови людини. І чи ж не так є і з представниками влади? Адже відомо, що святий Апостол Павел, будучи Савлом, спочатку гнав і нищив Церкву Христову, але з’явився йому Господь Іісус на шляху в Дамаск, і після рукопокладення учня Христового Ананії осліплий Савл прозрів і сповнився Святого Духа та став Апостолом Христа (Діян., 9, 1-17). І Ви нині також, вільно чи невільно, але гоните і нищите Церкву Христову. І не виключено, що Ви, як і Савл, є вибрана посудина Божа. Не знаю: чи було вам явлення Господнє? - але Ви, як і Савл після явлення Господнього, осліпли. Покайтеся, Бог милостивий…
Зрозуміло, що введення однієї десятини, як єдиного і достатнього податку, буде мати дуже багато противників. Тому пропоную парадоксальний вихід: вводити десятинний податок тільки на тих підприємствах, котрі зможуть наростити випуск продукції у порівнянні до базового, минулого, 2005 року. А на усіх інших підприємствах слід залишити податкову систему без змін. Від того різко зростуть надходження до державного бюджету.
Конфлікти у будь-якій державі завше виникали і виникають через намагання трьох суб’єктів: держави, власника і працівника присвоїти собі більшу частину людської праці від установленої Законом Божим. Це є згубним для суспільства і держави. Держава має право лише на одну десятину людської праці. Так і власник. Він не має права на прибутки, але від Бога має право на податок від людей, котрі працюють у нього. І розмір цього податку не повинен перевищувати однієї десятини праці працівника. І якщо власник присвоює собі більше однієї десятини праці найманого працівника, він ставить його у рабське положення. А працівник, будучи залежним і від власника, і від держави, повинен віддавати без обману: одну десятину своєї праці державі і одну десятину власнику. Все інше податкове «законодавство» – аморально, бо не від Бога.
Нагадаю також, що згадуваний раніше блаженний Августин вважав: все зло у світі від того, що люди негідні, аморальні і підлі займають достойні державні посади. І біда, що в Україні людина, як мінімум двічі жоната, стала зразком високої моральності і духовності. Комуністи і ті таку б людину вище посади, ніж завідуючий відділом райкому партії, по шаблям влади не підняли би. А Ви допомогли маргінальній еліті піднести Віктора Андрійовича на найвищу ступінь влади в Україні і продовжуєте підтримувати «всенародного» Президента, котрий перевершив своїх попередників – Президентів – Леонідів Кравчука і Кучму у лукавстві, і своєю діяльністю, чи бездіяльністю, завдає величезну шкоду Україні і Українському народу.
Ви, разом з Віктором Андрійовичем та іншими майданообраними людьми безсоромно піднесли: замість Хреста Господнього, Хомут-підкову – символ фінансового рабства українців, замість Церкви Христової – нову язичницьку Майданову віру, замість Української традиції – «ідеали» торговиці, Майдану; і замінили червоний прапор кривавих більшовиків на оранжевий прапор пекельних більшовиків.
У Вас і немає іншого виходу, як покаятися, усунути з посади Віктора Ющенка і наявну корупцію у владі та припинити геноцид в Україні.
З повагою,
голова Львівського обласного
осередку «Путь православних», диякон Володимир Білошицький |
|
)
Это о комплименте.
