Ну что я говорила? Пошел раздрай.

[Ольга Киевская]

“Це був найважчий період у моєму житті”. Так прокоментував Президент України Віктор Ющенко “епопею” із відставкою уряду Тимошенко та призначенням на посаду керівника Кабінету Міністрів Юрія Єханурова. Звичайно, слова Президента можна трактувати як вияв емоцій. Проте слід пам’ятати, що у своєму житті Ющенко вже пережив “найважчий період”, коли внаслідок отруєння опинився на межі життя і смерті. А тому є всі підстави сприймати слова Ющенка, як глибоке переживання за долю держави, а не просто емоційний зрив.
Щоб у повній мірі уявити собі драматизм ситуації, в якій опинився глава держави, варто лише нагадати, що минуло трохи більше пів року як перемогла “Помаранчева революція”, а країна опинилася у стані справжньої некерованості. Уряд – у відставці. Секретаріат Президента України – паралізований. РНБО, як державний інститут – скомпрометований, через причетність екс-секретаря Петра Порошенка до корупційних скандалів. Найуразливіша українська територія – Крим, внаслідок відставки Анатолія Матвієнка - могла опинитися під впливом сепаратистів. Єдиний працездатний інститут влади – Верховна Рада була, м’яко кажучи, не на боці Президента.
Не варто заплющувати очі на економічну ситуацію в державі. Так, за даними Рахункової палати України за останні місяці темпи економічного розвитку скоротилися до рівня 2000 року. У 2005 році темп росту ВВП знизився майже в чотири рази. Динаміка його зниження до кінця року загрожувала перерости у динаміку спаду, що означає соціально-економічний колапс.
Очевидно, що за таких обставин Ющенко мав зробити все, щоб негайно стабілізувати ситуацію, тобто привести країну до стану керованості. І він це зробив. Призначення на посаду керівника уряду Юрія Єханурова, безумовно, засвідчило, що Ющенко бере під свій контроль стан справ у державі. Водночас, зміна уряду, підтримка кандидатури Єханурова фракцією Партії регіонів, підписання меморандуму між Ющенком, Єхануровим та Януковичем засвідчили, що Президент України має намір якісно змінити свій дотеперішній курс та стиль поведінки, зокрема адаптувати їх до нових суспільно-політичних реалій.
Куди прямує Ющенко? Що чекає Україну?
Зрозуміло, що чіткої відповіді на далеко нериторичні запитання поки що не існує. Але ймовірно, що доля країни значною мірою залежатиме від подальших кроків Ющенка та його взаємин із колишніми та нинішніми союзниками.
У зв’язку з цим, слід відзначити, що відтепер глава держави приречений зайняти рівновіддалену позицію стосовно всіх політичних сил й стати арбітром нації. Іншого виходу у нього немає. “Корупційний скандал” скомпрометував його найближче оточення, пересварив із Юлією Тимошенко і навряд чи наблизив до “синьої” опозиції. Іншими словами, ситуація в країні зруйнувала міф про “помаранчевого” Президента. Віднині Ющенкові пасуватиме лише один колір – синьо-жовтий.
Нова якість Президента спонукатиме його союзників та опонентів піти в “автономне плавання” і не на словах, а на ділі доказати суспільству, що “правда” таки на їхньому боці. Тим більше, що до виборів залишилося не так уже й багато часу.
У найскрутнішій ситуації опинилися союзники Ющенка, передусім найбільша пропрезидентська партія “Народний союз “Наша Україна”. Не зважаючи на виграш у парламенті, коли за другим заходом вдалося забезпечити підтримку Юрію Єханурову, тактична перемога НСНУ може стати початком її стратегічної поразки. Приєднання Ющенка до меморандуму, де стоїть підпис одіозного Януковича означає, що віднині “партія Президента” не має навіть морального права апелювати до “помаранчевих виборців”. Врешті, хто апелюватиме: Порошенко, Третьяков, Мартиненко, Жванія, Червоненко? І навпаки, тактична поразка “Батьківщини”, якій не вдалося “заблокувати” кандидатуру Єханурова, може стати для неї стратегічним тріумфом. Очевидно, що Юлія Тимошенко, яка очолить передвиборчий список своєї партії, відтепер матиме більше підстав звертатися за підтримкою Майдану, аніж НСНУ. При цьому не важко передбачити, що одні і другі будуть намагатися спекулювати прізвищем Ющенка та гаслами Майдану. Так на ділі руйнуються ідеали Української революції.
Ставлячи свій підпис поряд із підписом Януковича під згаданим меморандумом, Президент фактично здійснив реанімацію політичного трупа. Голова секретаріату Президента Олег Рибачук, виправдовуючи несподіваний “альянс” Ющенка і Януковича, пояснює це необхідністю об’єднати схід і захід України. Справді, єдність нації і держави – необхідна умова процвітання країни. В ім’я цієї мети Ющенко не лише мав право ставити свій підпис під меморандумом, він зобов’язаний був це зробити. Проте пояснення Рибачука не співпадають із змістом документу. У меморандумі немає головного: відмежування Януковича від політики сепаратизму, відмови від ідеї подвійного громадянства й надання російській мові статусу другої державної, підтримки курсу інтеграції України до європейських економічних та політичних інститутів тощо. Без цього, говорити про “примирення” чи “єдність”, означає проявляти слабкість перед опонентом, який ще кілька місяців тому зазнав відчутної поразки на виборах. Треба також визнати, що й критики Ющенка не акцентують уваги на відсутності принципових положень у меморандумі, зосереджуючи увагу виключно на самому факті його підписання. Це означає, що й вони неготові здійснювати реальну політику єднання держави на засадах справжньої соборності.
Даючи згоду на призначення Юрія Єханурова прем’єр-міністром України, Віктор Ющенко демонстрував чистий аркуш, мовляв, є шанс розпочати усе спочатку. Чи скористається цим шансом сам Ющенко?


http://www.maidan.org.ua/static/mai/1127654860.html


Я так и не увидела в тексте «общечеловеков» гарантий реализации собственных интересов: русский государственный, гражданство России или единое по СНГ, участие в ЕЭП, интеграция «на восток», экономический, оборонительный и политический союз с СНГ, поддержка Православия Московского патриархата, бесплатное образование и медицина, государственное жилье, качественный отдых за 10% стоимости, в том числе и для детей и т.д.

http://www.anti-orange-ua.com.ru/index.php/content/view/1103/46/

Позиции непримиримы. Интересно, как наши доблестные "моральные" с "апазицией" собираются это консолидировать? С садистским удовольствием посмотрю.

Пока что они оба только по морде получают с разных сторон.

[Ять]

Насчет "найважчого перiоду" это он для самоуспокоения. Напрасно. Очень надеюсь, что найважчий период у него впереди.